Як створювати матеріали про ЛГБТ-людей

Чому тема ЛГБТ важлива?

Тема ЛГБТ сьогодні — одна з найрезонансніших і часто згадуваних у засобах масової інформації. Свого часу Україна заявила про курс на євроінтеграцію і взяла перед ЄС низку зобов’язань щодо врегулювання законодавчої бази. Тому питання ЛГБТ одразу стало лакмусовим папірцем для всіх сфер нашого життя.

Базові терміни

Сексуальна орієнтація — термін, який пояснює, до кого в людини виникають сексуальні та часто романтичні уподобання. Наприклад: чоловіки, які мають сексуальний потяг тільки до чоловіків, — це геї. Вони мають гомосексуальну орієнтацію. Жінки, які мають сексуальний потяг тільки до жінок, — це лесбійки. Вони також мають гомосексуальну орієнтацію. Люди, яких сексуально притягують і жінки, і чоловіки, — називаються бісексуальними. Якщо ж у людей є сексуальний потяг тільки до осіб протилежної статі — вони мають гетеросексуальну орієнтацію.

Гендерна ідентичність — це комплексне соціальне поняття. Цей термін часто плутають зі статтю. Але на відміну від вродженого поняття статі, воно охоплює питання фемінності та маскулінності, соціальні ролі, психологічні чинники та інше. Сюди відносять те, як людина усвідомлює і сприймає свою біологічну стать і як відчуває своє тіло — як жіноче, чоловіче або андрогінне. А також — як розуміє свою поведінку у межах відносних норм чоловічої або жіночої ролі.

По суті, гендерна ідентичність — це сукупність статі та соціальної ролі, де соціальна роль може не відповідати так званому суспільному «стандарту» статі. Окрім соціальної поведінки, вона може проявлятись у зовнішньому вигляді. Зокрема, коли він не відповідає біологічній статі.

Наприклад, чоловік може віддавати перевагу одягу, аксесуарам і макіяжу, які у патріархальному суспільстві носять жіночий характер. Або ж мати яскраво виражені риси характеру, які ототожнюють виключно з жіночою соціальною роллю, як от чуйність чи емоційність.

Проте, бувають випадки, коли людина за статтю народилася у тілі чоловіка, а за соціальною роллю відчуває себе жінкою. Коли біологічна стать не відповідає соціально-поведінковим нормам людини, то їй дискомфортно перебувати у своєму тілі. Таких людей називають трансгендерними, і в абревіатурі ЛГБТ їх позначають літерою Т. А люди, які народилися у тілі чоловіка і відчувають себе чоловіком, або в тілі жінки, і відповідно відчувають себе жінкою, називають цисгендерними.

Поряд з цими поняттями важливо розуміти відмінність між бінарністю і небінарністю. Бінарність — розподіл соціальних ролей і всіх проявів сфер життя на «чоловічі» та «жіночі». На противагу цьому, небінарність — це нівелювання та ігнорування такого розподілу.

Для загального позначення термінів «сексуальна орієнтація» та «гендерна ідентичність»також використовують абревіатуру СОГІ.

Тлумачення абревіатури

Квір — це бунтівна опозиція до будь-яких бінарних розподілів. Люди, що належать до неї, не хочуть прив'язувати себе до жодної із сексуальних орієнтацій або гендерних ідентичностей. Але водночас можуть мати чітко виражену гомосексуальну або гетеросексуальну орієнтацію. Це такі собі «нонконформісти» серед представників ЛГБТ+. Дуже часто квір-люди є небінарними, адже відкидають соціальний розподіл на «чоловіче» та «жіноче». Вони не визнають гетеросексуальність як так звану «єдину правильну» сексуальну орієнтацію. Наразі квір-тенденція дуже поширена серед підлітків.

Пансексуали — люди, які не орієнтуються у виборі партнера за сексуальною орієнтацією або гендерною ідентичністю. Потенційно їхнім партнером чи партнеркою може стати будь-хто. Наприклад, як гетеросексуальна, так і трансгендерна людина. Пансексуальність часто плутають із терміном «квір». Однак, на відміну від нього, — це сексуальна орієнтація, а не політична позиція щодо суспільного бінарного ладу.

Інтерсекс — люди, у яких чоловічі та жіночі хромосоми змішані і біологічну стать не можна чітко визначити. Також їх називають «людьми третьої статі».

Асексуали — люди, у яких немає статевого притягання до інших людей, а інтерес до сексуальних дій низький чи теж відсутній. Натомість вони можуть відчувати романтичний потяг і перебувати в стосунках. Це можна вважати як сексуальною орієнтацією, так і її відсутністю. Асексуальність не є статевою дисфункцією, і на відміну від соціальної поведінки, — наприклад, утримання від сексуальної активності чи безшлюбності — є довготривалою.

Як етично використовувати ЛГБТ-термінологію?

Загальна порада — використовуйте в усній мові термін «ЛГБТ», а у письмовій — «ЛГБТ+».

Під час створення матеріалу про ЛГБТ уникайте іншування, стигматизації та маргіналізації. Не варто писати: «ці люди», «такі люди», «особливі люди». Називайте геїв — геями, лесбійок — лесбійками, трансгендерних людей — трансгендерами. Це найетичніший підхід.

Гомосексуальна орієнтація, або гомосексуальність — це правильні терміни для позначення одностатевих стосунків. А от вживати вирази на зразок «не така», «інша» чи «особлива»щодо сексуальної орієнтації не варто.

Також уникайте поняття «нетрадиційна сексуальна орієнтація». Адже орієнтація не може бути традиційною чи нетрадиційною. І ніколи не використовуйте в журналістських публікаціях термін «гомосексуалІЗМ», адже суфікс «-ізм» вказує на течію, учення або хворобу.

Проблематика теми ЛГБТ у медіа

Пам’ятайте, що питання сексуальної орієнтації — це питання правових обмежень та дискримінації, тобто — політичне питання. Воно охоплює проблеми реалізації багатьох базових прав громадян. Уникайте риторики «Яка різниця, хто з ким спить/хто кого любить?». Коли ми бачимо на вулиці чоловіка і жінку, схожих на пару, ми не уявляємо їх у ліжку і не розмірковуємо про їхнє кохання. Ми приймаємо їх як частину інституту сім'ї, які мають спільний побут і розділяють якісь сімейні обов’язки або можуть їх мати.

Також питання сексуальної орієнтації є питанням безпеки. У 2019 році за даними «Правозахисного ЛГБТ Центру „Наш Світ“» в Україні зафіксовано 238 інцидентів та злочинів на ґрунті ненависті до ЛГБТ. Законодавча база України, по суті, зовсім не захищає ЛГБТ-людей. І йдеться не лише про дискримінацію на робочому місці, навчанні, медичних та інших установах. Наше законодавство не захищає ЛГБТ-людей і в кримінальних розслідуваннях злочинів на ґрунті ненависті. А це специфічні види злочинів, що вимагають особливої компетенції і підходу. Випадки, коли людей різали й били на вулиці через сексуальну орієнтацію, в Україні часто не розслідуються. Ба більше — вони взагалі рідко фіксуються в поліції. А якщо таку справу і починають розслідувати, то найчастіше її кваліфікують як звичайне хуліганство — а не як злочин на ґрунті ненависті, як у США та Європі.

Огляд теми ЛГБТ в українських ЗМІ

Щороку у червні в Україні проводять КиївПрайд і Марш Рівності. Однак, якщо забрати з інфопростору згадки про них, то в новинах про ЛГБТ і досі майже не залишається правозахисного контексту.

Моніторинг Інституту Масової Інформації показує, що коли українські ЗМІ пишуть про ЛГБТ, то здебільшого актуалізують тему противників ЛГБТ, міжнародні новини, плітки та новини шоубізнесу. Впродовж 2020 року медіа переважно нейтрально висловлювалися про самих ЛГБТ-людей і вже майже не використовували маргінальну та неетичну термінологію. Проте про права ЛГБТ-спільноти інформації все ще мало.

На жаль, ЗМІ досі не цураються «інформаційних вкидань» на зразок реєстрації нового гомофобного або трансфобного законопроєкту. Так вони створюють резонанс до неважливої теми, пропускаючи натомість актуальні проблеми. Однак пам’ятайте: журналіст, який приділяє увагу таким маніпуляціям, псує репутацію і собі, і своєму ЗМІ.