Зміст відео
Як пітчити свої ідеї для текстів редактору
Поради, як запропонувати тему редакції так, щоб її взяли в роботу, стосуються як журналістів, які працюють в редакції і пропонують теми своїм редакторам, так і фрілансерів, які пітчать статті в редакцію зовні.
Що таке пітч?
Пітч, або пітчинг — це ваша пропозиція теми редактору. Вона може бути письмова або усна.
В умовах роботи редакції часто пітч відбувається усно і в дуже вільному форматі. Наприклад, коли журналіст підходить до редактора і каже: «Слухай, хочу написати про певну тему, що думаєш?». Далі можуть бути уточнювальні запитання від редактора і зрештою: «Так, давай, пиши».
Але найкращий пітч — письмовий і структурований. Від цього виграють обидві сторони. Редактор отримує хороше розуміння ідеї і відповіді на всі запитання, а автор в процесі роботи над пітчем краще розуміє власну тему. Так не залишається місця для непорозумінь і сюрпризів — коли редактор очікує один матеріал, а автор пише дещо інший. Письмові пітчі особливо актуальні зараз, коли багато журналістів працюють віддалено через пандемію.
Пітч має відповідати на декілька основних запитань
1. Про що матеріал?
2. Чому це важливо? (Відповідь на це запитання допоможе вам написати натграф у статті.Натграф — це абзац після вступу, що пояснює, чому ваш текст важливий і навіщо його читати).
3. Який дедлайн?
4. Який обсяг матеріалу? (Це найменш важливе запитання, бо відповідь на нього може змінитися в процесі роботи. В структурі пітчу його можна просто замінити вимогою редакції вкластися в певні рамки, наприклад, тисяча слів).
Якщо пітч від штатного журналіста в редакції, варто додати такі запитання
1. Які додаткові ресурси потрібні? (Наприклад, фотограф, відеограф, бюджет на подорож або використання спеціальних платних баз даних).
2. Скільки часу займе робота? (Тобто, чи вартує матеріал того, щоб втрачати журналіста на цілий тиждень, наприклад.Часто цей пункт стає предметом торгу, коли журналіст просить тиждень, а редактор наполягає на тому, що цей текст можна написати скоріше).
У різних редакціях можуть існувати власні усталені структури для пітчингу, і додаватися інші запитання — наприклад, в яку рубрику планується цей текст.
Якщо пітч від штатного журналіста в редакції, варто додати такі запитання
1. Які додаткові ресурси потрібні? (Наприклад, фотограф, відеограф, бюджет на подорож або використання спеціальних платних баз даних).
2. Скільки часу займе робота? (Тобто, чи вартує матеріал того, щоб втрачати журналіста на цілий тиждень, наприклад.Часто цей пункт стає предметом торгу, коли журналіст просить тиждень, а редактор наполягає на тому, що цей текст можна написати скоріше).
У різних редакціях можуть існувати власні усталені структури для пітчингу, і додаватися інші запитання — наприклад, в яку рубрику планується цей текст.
Тема вашої історії
Головний компонент успішного пітчингу — це продумана і правильно сформульована тема.
Уявімо, що у вас є тема для матеріалу. Що далі? Найперше вам треба зрозуміти, чи вона у вас справді є.
Як це перевірити?
По-перше, одразу перестаньте мислити категоріями «стаття», «матеріал» чи «текст». Натомість подумайте, чи є у вас історія. Чи маєте ви історію, яку можете розповісти? Не написати, а розповісти.
Історія має героя, навіть якщо це не конкретна людина. Героєм може бути, наприклад, держава Україна, якщо це історія про те, як вона долає кризу.
В історії щось відбувається. В ній є дія і розвиток. Історія не може просто засвідчити наявність певного явища або людини. В наших ЗМІ ви можете знайти багато інтерв'ю або профайлів, які буквально фіксують факт існування певної людини та її здатність розмовляти і відповідати на запитання. Але вони не розповідають історію про неї або про те, що вона робить.
Історія — не стала, у ній є рух
Дуже багато тем пропонують так: «Я хочу написати про щось» (підставте сюди якесь умовно незвичайне явище або групу людей, які переживають певний досвід, що відрізняється від реальності більшості людей). Наприклад: «Я хочу написати про життя людей з інвалідністю» або «Я хочу написати про забруднення повітря». А що відбувається в цій історії?
Ви маєте знайти рух і розвиток у цій історії.
Наприклад: «Моя тема про те, як живуть люди в прифронтових містах Донбасу» — це ще не історія. Це загальне поле, в якому ви маєте знайти історію.
Зробіть «zoom-in», виберіть один аспект. Знайдіть героя. Запитайте себе: «Що в межах цієї великої теми не є очевидним для більшості людей? Чи сталися останнім часом якісь непомічені зміни? Чи є важливий тренд? Як я можу звузити цю тему, щоб показати велику тенденцію через приклад?».
Запитуйте себе: «Що я хочу розповісти?».
Правильна відповідь на запитання «Що я хочу розповісти» ніколи не починається зі слова «як». Не «Як живуть люди на Донбасі» чи «Як місто Х готується до місцевих виборів». Якщо це ваша відповідь — ви ще не продумали тему і не намацали історію.
А як правильно? Правильна відповідь на запитання «Що я хочу розповісти?» — це конкретне речення.
Замість «Як живуть люди в прифронтових селах» — наприклад, «Люди в прифронтових селах живуть у дуже важких умовах і не мають доступу до найважливіших речей. А це разом з роботою пропаганди підриває їхню довіру до української держави».
Замість «Як місто Х готується до місцевих виборів» — наприклад, «Місто Х було в стагнації, але тепер має надію вийти з неї. Адже там вперше за 10 років зміниться мер, і в його крісло може сісти молодий айтішник».
Чудово, якщо ви одразу запропонуєте заголовок для історії — але він має відповідати стилю і формату видання.
Важливість теми
Другий, теж дуже важливий компонент вашого пітчингу — це актуалізація. Пояснюйте, чому ця тема важлива.
Чому взагалі щось — явище або людина — може бути вартим уваги? Існує багато ознак важливості, ми наведемо деякі з них. Пам'ятайте, що вашій історії можуть бути притаманні як одна з них, так і декілька одночасно.
1. Великий масштаб. Це явище впливає на життя великої кількості людей? Ваш герой досяг найбільших висот у своїй кар'єрі? Ваше розслідування викриває розкрадання мільйонів гривень? Якщо так, то у вас є масштаб. Повідомте про це редактора.
2. Ненормальність ситуації. Згадайте вислів: «Якщо собака вкусила людину, це не новина. Новина — це коли людина вкусила собаку». Наприклад: в Україні занепадають села, люди їдуть у міста. Цікава історія? Для більшості читачів — ні, бо про це вже все відомо. А як щодо історії про одне село, яке всупереч цьому тренду розвивається і росте? Це точно може зацікавити редактора.
Також цей параметр можна назвати унікальність, але у 99% це слово використовують абсолютно недоречно. Але так, якщо ваша історія стосується чогось, що справді не схоже ні на що інше, — вона унікальна, а тому цікава.
3. Невідомі факти. Якщо ви плануєте розкрити суспільно важливу інформацію, про яку ще не знають, — це приверне увагу редактора. До того ж багато ЗМІ хочуть, щоб їхні матеріали ставали цитованими. І якщо з вашого тексту якесь видання може зробити новину на стрічку новин — це додає вашій пропозиції привабливості.
4. Постраждалі в історії. Цей параметр також працює разом з масштабом. Чим більше постраждалих, тим важливіша тема.
5. Конкретна візуалізація великого тренду. Наприклад, цікавою є історія про досвід конкретної людини, яка розчарувалася в державі і поїхала жити за кордон. Це візуалізує відомий, але абстрактний тренд «відтік мізків».
Сюди ж можна віднести теми про місцевий приклад глобального тренду. Наприклад, тема про поліцейське насильство в Україні особливо актуальна тоді, коли протести проти такого насильства є головною темою у США. Якщо у вашої теми є така прив'язка — вона відображає світовий тренд, вкажіть це у пітчі.
Правила оформлення звернень до редактора
1. Ваш лист має бути максимально простим. Переходьте відразу до справи, не починайте з дифірамбів виданню.
2. У цьому ж листі пропонуйте одну або кілька тем. І зробіть це не розлого чи у вільній формі, а чітко і по пунктах: тема, чому вона важлива, пропонований обсяг і дедлайн.
Не хвилюйтеся, що у вас її вкрадуть. По-перше, найімовірніше, про цю тему в редакції вже знають. Дуже мало історій є справді настільки унікальними, що про них знаєте лише ви, і тому вам є сенс обережно про них розповідати.
3. Звертайтеся до правильного видання і правильної людини.
Не пропонуйте тему про виховання дітей виданню про економіку. Не пропонуйте тему про поширення туберкульозу редактору розділу «Культура». Це одразу сигналізує редактору про неуважність автора.
Ви маєте добре знати видання, до якого звертаєтесь. Якщо ви його погано знаєте, це буде відчуватись у вашому пітчі. Так ви будете виглядати непрофесійно.
Подивіться, які формати використовує видання. Якщо воно не публікує класичне інтерв'ю («запитання-відповідь»), то не пропонуйте його. Краще виберіть формати, якими користується видання, і покажіть, що ви їх знаєте. Наприклад, вкажіть, що це буде колонка, схожа за форматом на певну колонку із цього сайту. Запропонуйте матеріал у конкретну рубрику чи серію. Такі речі помітні і викликають довіру.
4. Ваш лист або повідомлення мають бути грамотними.
Близько половини пропозицій співпраці та резюме, які отримує авторка, вказує назву видання з помилкою — «Kiev Post». Такі звернення навіть не розглядають.
Перевірте текст свого листа і резюме на якісному ресурсі спелчеку (для англійської «Grammarly», для української «Language Tool»). Якщо ви напишете, що у вас вільна англійська, але в слові «English» зробите помилку — це підірве довіру до вас.
Ваш лист має мати найпростіше форматування. Не треба вставляти в нього зображення. Абзаци мають бути короткими.
5. Пам'ятайте про ввічливість. Не будьте фамільярними. Не звертайтесь до жінки, використовуючи зменшено-пестливе ім'я.
Якщо вам довго не відповідають — відправте іншого листа або зателефонуйте в редакцію, але обов'язково залишайтесь ввічливими й тактовними. Загалом приділяйте особливу увагу вашій комунікації з редакцією та колегами. Зробіть роботу з вами простою для редактора. Пропонуйте всі теми зважено і професійно. Усе це не залишиться непоміченим, і зрештою полегшить ваше професійне життя.
